Як і всі інші органи, мозок живиться артеріальною кров’ю, насиченою киснем. У разі припинення її надходження до частини мозку внаслідок ушкодження або закупорки судин, клітини головного мозку позбавляються живлення, унаслідок чого перестають виконувати свої функції та поступово (протягом кількох годин) відмирають. А разом із загиблою ділянкою мозку втрачаються і функції, за які вона відповідала.
Це і є інсульт, який може трапитися абсолютно з кожною людиною, незалежно від статі та віку, а також соціального статусу. 25% усіх інсультів стається у віці 18-65 років, коли людина зазвичай почувається добре.
Завідувач Інсультного центру, лікар-невролог, кандидат медичних наук та експерт МОЗ Юрій Фломін вважає, що кожній третій дорослій людині, яка проживає на території України, загрожує інсульт.
Розрізняють два типи інсульту:
— ішемічний — провокується раптовим блокуванням судини тромбом, унаслідок чого припиняється кровотік у певній частині мозку;
— геморагічний — виникає через кровотечу внаслідок розриву судини в самому мозку або навколо нього.
Симптоми інсульту залежать від ділянки мозку, в якій він стався, а також від ступеня його пошкодження. Інсульт здатен спричинити зміни в роботі тіла, мислення та спілкування. Усі випадки індивідуальні, так само як і відновлення після них. Знати і вміти розпізнати ознаки інсульту в себе та інших — дуже важливо.
Найкращий метод діагностики — тест FAST («Обличчя-Рука-Мовлення-Час»). За допомогою нього можна виявити найпоширеніші симптоми захворювання:
— Face (обличчя): людину просять посміхнутися. Якщо помітна симетрія обличчя, або посмішка нерівна — це дуже небезпечна ознака;
— Arms (руки): людину просять підняти й утримувати над собою руки протягом 5 секунд. У разі інсульту одна рука опускатиметься, в ній відчуватиметься оніміння, рухи рук або ніг з одного боку будуть обмежені;
— Speech problems (проблеми з мовленням): людину просять чітко повторити просту фразу. Якщо стався інсульт, то чітко вимовити цю фразу вона просто не зможе, мова її буде невиразною;
— Time (час): у разі різкого виникнення хоч одного із симптомів слід негайно викликати «швидку допомогу».
Ознаки інсульту:
— одностороннє оніміння кінцівок і обличчя;
— раптове порушення мови та її розуміння;
— порушення зору або його втрата з одного боку;
— запаморочення, що нерідко супроводжується нудотою, блювотою, втратою координації, падінням;
— найсильніший головний біль.
Якщо ви помітили у себе або своїх близьких хоч одну з цих ознак — терміново телефонуйте 103. Що швидше людина опиниться в спеціалізованому лікувальному закладі, то швидше вона отримає необхідну допомогу, і то вищими будуть шанси на одужання.
Куди має везти «Швидка допомога»?
Неврологу Юрію Фломіну відомі випадки, коли лікарі «швидкої» починають лікування інсульту вдома. Нерідко хворому вводять нейропротектори, хоча науково доведеної ефективності ці препарати не мають. У більш розвинених країнах таке лікування не практикується.
Ситуація парадоксальна: у нашій не дуже багатій країні 2017 року на ліки з недоведеною ефективністю витрачено близько 2,5 млрд грн.
Ще одна проблема, пов’язана зі «швидкою» та інсультами — доставка пацієнта «не туди». У більшості випадків — до найближчої лікарні, хоча треба до тієї, в якій є фахівці та необхідне обладнання.
Фахівець Юрій Фломін вважає, що це дуже погана практика, яку можна порівняти з відправленням пацієнта з переломом руки до пологового будинку, а жінку, яка народжує, — до тубдиспансеру. З інсультом у нашій країні постійно відбуваються такі непорозуміння — пацієнтів доправляють у будь-яку найближчу лікарню. Або ж узагалі нікуди не везуть, залишивши вдома.
Нерідко медики «швидкої допомоги» чують від літніх людей такі фрази: «Давайте я за тиждень-два отримаю пенсію, ось тоді й поїду в стаціонар». Це неправильно. Має бути так: «швидка» розпізнає інсульт і негайно доправляє хворого в ту лікарню, в якій зможуть надати всю необхідну допомогу.
Перші дії медпрацівників у лікарні
Перші години після інсульту нагадують ситуацію, коли людина тоне, і часу на її порятунок дуже мало. Якщо допустити відмирання частини мозку, то відбудеться порушення функції частини тіла, роботу якої вона забезпечувала.
Під час доправлення пацієнта в лікарню насамперед необхідно провести сканування голови, для того, щоб переконатися, що насправді там сталося. Виконують КТ (комп’ютерну томографію), у деяких випадках — МРТ (магнітно-резонансну томографію). Це світовий стандарт, оскільки може бути зовсім не інсульт, а пухлина мозку, наприклад.
Проведення КТ пацієнтам із підозрою на інсульт у нашій країні — ціла проблема. Минулого року МОЗ спільно з фахівцями асоціації боротьби з інсультом провели зріз, як, у якій кількості, ким і кому надається допомога в гострій фазі інсульту.
Наслідки критичні:
В Україні понад 500 відділень, у які госпіталізують пацієнтів із гострим мозковим інсультом. Лише 10% з них мають доступ до КТ, а також відповідають мінімальним вимогам, що висуваються до медзакладів, які займаються лікуванням інсульту.
Виходить так, що решта 90% лікувальних установ не в змозі надати якісну і своєчасну допомогу при мозковому інсульті.
У лікарнях, які не мають КТ, роблять безглузді речі, наприклад, люмбальну пункцію. Хоч цей метод діагностики ні про що не свідчить, але вони все одно її виконують. А це, між іншим, не безпечна процедура.
Що робити, якщо пацієнта везуть у лікарню, де немає КТ?
Через відсутність реформування системи, брак обладнання та навчених спеціалістів постає питання: що краще, везти пацієнта в районну лікарню та сподіватися на диво, просити «швидку» відвезти в лікарню, де є томограф, або брати машину та на власний ризик везти хворого самотужки?
Якщо поблизу немає відділення, в якому можуть надати якісну допомогу в разі інсульту, постарайтеся забезпечити такі речі:
— провести КТ голови, підтвердивши інсульт і відкинувши іншу патологію;
— проконсультуватися (хоча б дистанційно) з фахівцем з інсульту, який детально роз’яснить, що це таке, і дасть рекомендації щодо подальших дій, — радить Юрій Фломін.
Якщо «швидка» збирається везти хворого винятково в найближчу лікарню, в якій немає КТ, краще скористатися послугами приватної «швидкої допомоги», якщо, звісно, така є у вашому місті.
Везти хворого у своїй машині — ризикована справа, адже в дорозі людині може стати гірше. А з іншого боку, на іншій шальці терезів — перебування пацієнта в лікарні, в якій йому взагалі не нададуть необхідної медичної допомоги. Що з цього гірше — треба добре зважувати. У західних країнах однозначно вважають, що треба везти самому, оскільки невідомо, що трапиться за півгодини і яка допомога буде потрібна.
Три способи лікування інсульту:
80% випадків інсультів пов’язані з блокуванням певної судини, внаслідок чого не відбувається надходження крові до ділянки мозку, і він страждає від нестачі кисню та поживних речовин. У разі відновлення кровотоку людина виживає. Але на це є тільки 4,5-6 годин з моменту початку захворювання.
Тромболізис — внутрішньовенне введення ліків, що сприяють швидкому розчиненню тромбу, який перекрив доступ крові до частини мозку. У 10-20% інсультів ця процедура виправдана.
Без проведення КТ тромболізис при інсульті неможливий. При введенні тромболітика пацієнту з крововиливом (іншим типом інсульту), це призведе до загибелі. Тому так робити просто протизаконно.
Експертні дані свідчать про те, що щороку в Києві відбувається до 10 000 інсультів. У 5% випадків мають виконувати тромболізис, хоча за фактом таких процедур робиться лише кілька на рік.
Ще одне втручання — механічна тромбектомія, яка полягає в проникненні в судину та її прочищенні, відновивши кровотік. Це складне втручання, яке має проводитися протягом перших шести годин від початку інсульту. Механічна тромбектомія потребує відповідного обладнання та значно вищих витрат на її проведення. Процедура підходить для 5-10% пацієнтів.
Українські реалії лікування інсульту можна охарактеризувати фразою: «Немає КТ? Розберемося і так».
За відсутності в медичному закладі комп’ютерного томографа пацієнту можуть робити хіба що нейтральні речі: доглядати за ним, годувати, робити крапельниці, і спостерігати, що ж із цього вийде, — розповідає Юрій Фломін.
Деякі лікарні надають звіти, в яких летальний результат від інсультів спостерігається у 100%. Це виглядає щонайменше дивно, оскільки навіть за відсутності надання медичної допомоги більшість пацієнтів з інсультом не вмирають. Однак у більшості тих, хто вижив, у такому разі будуть серйозні наслідки перенесеного інсульту (порушення рухів, мовлення, зору, чутливості, розумових здібностей тощо).
Насправді має бути так: якщо пацієнта прийняли в будь-який медичний заклад, у якому виявиться, що йому потрібен тромболізис або тромбоектомія, то його негайно мають перенаправити в ту лікарню, у якій ці втручання проводять, пояснюють експерти.
Якщо ж час було згаяно, то лікарня повинна хоча б перевезти пацієнта до місця проведення КТ голови, щоб установити правильний діагноз, від якого залежатиме тактика подальшого лікування та реабілітація.
Чим відрізняється неврологічне відділення від інсультного? Під час госпіталізації в неврологічне відділення пацієнта кладуть у палату з іншими пацієнтами з неврологічними захворюваннями. Як правило, персонал у таких відділеннях не має необхідних навичок. І взагалі, одна медсестра в такому відділенні може припадати на 30-60 пацієнтів.
Обов’язкова протокольна частина часто не виконується. Насамперед медсестри мають перевірити, чи порушено ковтання пацієнта. Адже якщо порушено, то його не можна годувати або поїти через рот. Турботливі родичі намагаються нагодувати хворого, однак через порушене ковтання і нерідко афазію, через добу це може призвести до аспіраційної пневмонії, а ще через пару діб — до смерті.
В ідеалі інсультне відділення має бути окремим, зі своїм навченим персоналом, який знає особливості допомоги. При надходженні в інсультний блок медсестра в обов’язковому порядку повинна виміряти температуру пацієнту. У разі підвищення — обов’язково повідомити лікаря. Особлива увага приділяється змінам показників тиску, насичення крові киснем, рівня цукру в крові тощо.
Оскільки інсульт — невідкладний стан, медсестра має знати прояви інсульту, а також деякі способи інтенсивної терапії. Якщо пацієнтів доставляють у спеціалізоване відділення вже після гострого періоду, то медсестра оцінює ризик падінь. За високого ризику необхідно обов’язково про це повідомити фізіотерапевтів, на дверях палати вказати відповідну інформацію, і сказати пацієнту, що він не повинен самостійно підніматися і ходити.
Наслідки інсульту
Найчастіше наслідком інсульту стає слабкість з одного боку тіла, що впливає на рухи руки і ноги. Внаслідок цього можуть з’явитися труднощі з ходьбою, рівновагою, утриманням речей. Погіршення контролю над кишечником або сечовим міхуром також не є рідкістю після інсульту. Але зазвичай протягом кількох тижнів ситуація покращується.
Після перенесеного інсульту деякі люди змінюються, втрачають інтерес до речей, які раніше приносили їм радість, стають запальними та агресивними.
«Прихованими» наслідками інсульту є:
— втома, що не проходить навіть після відпочинку;
— тривожний і депресивний стан;
— дратівливість та імпульсивність;
— складність контролювання емоцій.
Реабілітація після інсульту
Важливим періодом для збереження життя є перші 7-10 днів з моменту захворювання. Дуже важливо правильно організувати медичну допомогу в цей період.
Після стабілізації стану пацієнта фахівці починають роботу над відновленням порушень, спричинених інсультом.
Медпрацівники повинні ретельно вивчити проблеми пацієнта і знайти способи їх вирішення, хоча б частково. Терапевтичне лікування починається зазвичай протягом перших 48 годин.
За відсутності тромболізису або тромбектомії відбувається відмирання частини мозку, і оживити її стає неможливо. А пошкоджена ділянка мозку раніше могла відповідати за деякі функції, наприклад, за рухи правої руки.
Але є хороша новина, мозок здатен перебудовувати свою роботу, таким чином, він має так звану нейропластичність. Якраз на цьому й ґрунтується реабілітація: центральну нервову систему вчать працювати інакше. Як раніше мозок працювати не буде, але перебудувати роботу він може.
Слід пам’ятати, що нейропластичність найкраще працює в перші дні та тижні після інсульту.
У реабілітації беруть участь такі фахівці:
— фізіотерапевт — допомагає відновити втрачений м’язовий тонус, зменшити больовий синдром, активізувати біохімічні обмінні процеси в шкірі та підшкірній клітковині;
— ерготерапевт — навчає самостійності, заново навчаючи рутинних щоденних звичок;
— логопед — допомагає поліпшити мовлення, здатність читати і писати, а також виправити проблеми з ковтанням;
— дієтолог — надає рекомендації щодо правил харчування та зміни раціону;
— психолог — допомагає подолати труднощі з пам’яттю та мисленням, емоційними складнощами.
В Україні реабілітація людей, які перенесли інсульт, практично відсутня.
На 500 наявних інсультних відділень є всього 50 логопедів. Але ж у кожному інсультному блоці або центрі їх має бути хоча б двоє, — пояснює Юрій Фломін. Також він додав, що 2/3 пацієнтів, які вижили після інсульту, мають різні функціональні порушення (скутість рухів, порушення мови, труднощі із самообслуговуванням тощо).
За наявності реабілітації в умовах стаціонару у 70% пацієнтів з’являється шанс стати незалежними від допомоги рідних і близьких. Якщо вона все ж недоступна для пацієнта — то йому буде потрібна стороння допомога.
Незалежною людина вважається тоді, коли може сама себе обслуговувати, залишатися сама вдома, ходити в туалет, користуватися побутовими приладами, виходити з дому. До цього і прагнуть насамперед у реабілітації пацієнта після інсульту.
Середній вік людей, які вперше перенесли інсульт, — 60 років. Причому жінки схильні до важчих інсультів, з більшим ризиком інвалідизації та більшою депресією.
Ми досі не усвідомлюємо всю небезпеку інсульту, — каже Юрій Фломін. От уявіть, що у вашому місті немає пожежної частини і під час пожежі не буде допомоги. Напевно, будь-кого стурбувала б ця ситуація. З інсультами також, тільки це, на жаль, мало кого турбує.
