Гірчичник — лікувальний засіб, який застосовують у народній медицині для лікування нежитю, кашлю, болю в горлі. Західні країни від гірчичників відмовилися ще кілька років тому, але в Україні їх досі широко застосовують і продають їх у кожній аптеці.
Насправді використання гірчичників для лікування застуди — марна трата часу і грошей, а часом гірчичники навіть небезпечні.
Що відомо про гірчичники?
Гірчицю використовують не одну тисячу років: і як приправу, і як лікувальний засіб. На початку I століття нашої ери стародавнім грекам прописували гірчичники від різних захворювань, а римляни використовували мелене гірчичне насіння для виготовлення мазі від укусів змій і скорпіонів. З кожним новим століттям популярність гірчичників тільки зростала.
Наприкінці XIX — на початку XX століття гірчичники широко використовували як лікарі, так і звичайні люди для лікування травм і хвороб. Особливо в селах та ізольованій місцевості.
У чому секрет популярності гірчичників?
Внаслідок впливу теплої води та гірчичного порошку відбувається хімічна реакція, виділяються ефірні олії та тепло, які подразнюють нервові закінчення шкірних покривів. Люди вважали, що завдяки припливу крові в місцях прикладання гірчичника внутрішні органи «прогріваються», внаслідок чого посилюється кровотік, активізуються відновлювальні процеси, зменшується біль та інші неприємні симптоми.
Насправді почервоніння шкіри і тепло на ділянках, де знаходиться гірчичник, не означають, що там щось «прогрівається». Одних гірчичників недостатньо для того, щоб посилити кровообіг або якось втрутитися в роботу внутрішніх органів.
Гірчичники традиційно ставлять дорослим і дітям на ділянки грудей або спини, борючись, таким чином, із застудними захворюваннями дихальних шляхів. Іноді гірчичники кладуть на задню частину шиї, ділянку литкових м’язів, підошви ніг. Деякі просто засипають суху гірчицю в шкарпетки.
Рідко, але також застосовують гірчичники в разі болю в спині й артриті, прикладаючи їх на ділянки тіла, де відчувається біль. Знову ж таки, це марна трата часу і сил.
Сучасна доказова медицина не вважає гірчичники ефективним методом лікування. А ось докази зворотного боку гірчичників — опіків, є.
У гірчиці міститься речовина синігрин — саме вона і дає цей пекучий смак, за який багато хто любить додавати гірчицю в їжу. Під час змішування з водою синігрин розпадається й утворює аліл ізотіоціанат. Саме він і спричиняє відчуття тепла на шкірі, а також подразнює її і якщо залишити гірчичник на надто довгий час — спричиняє опіки.
Відомий випадок, коли жінка отримала опіки II ступеня, коли робила обгортання з гірчицею та медом, щоб схуднути. Або інший випадок: жінка нанесла на хворе коліно саморобну мазь із насінням гірчиці та накрила її пов’язкою, яку зняла лише через добу, коли відчула біль.
То чи варто використовувати гірчичники?
Якщо вам дуже хочеться поставити гірчичники — ставте, але тримайте їх на шкірі не довше 15 хвилин. Не ставте гірчичники маленьким дітям — їхня шкіра дуже чутлива і вони не завжди можуть чітко сказати, що їм боляче. Також не можна використовувати гірчичники за наявності пошкоджень на шкірі.
Гірчичники відносять до «відволікаючої» терапії. Вони не лікують, а лише перемикають увагу. Віддавайте перевагу тим методам лікування застуди та грипу, ефективність яких доведена. Гірчичників серед них немає.
Розтирання спиртом, дихання над картоплею, вживання чарки міцного напою, загортання ковдрою для пропотівання, свічки з інтерферонами, сиропи від кашлю та антибіотики не є ефективними під час лікування застуди чи грипу.
За застуди чи грипу найкращий спосіб допомогти організму — полегшити симптоми.
Але для декого важливо «щось робити», тому й вдаються до відволікаючих процедур на кшталт гірчичників.
Головні правила лікування застуди та грипу: відпочинок, свіже повітря в домі, здорове харчування, рясне пиття і жарознижувальні засоби, у разі підвищення температури тіла понад 380.